На основі постанови Верховного Суду від 10 грудня 2019 року по справі №160/9513/18.
Обґрунтування позову
В обґрунтування позову позивач зазначив, що висновок є необґрунтованим, таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства у зв`язку із чим підлягає скасуванню судом. Зокрема, позивач вказує на те, що з інформації електронної системи закупівель видно, що моніторинг розпочато відповідно до Наказу Голови Державної аудиторської служби України від 08.11.2018 №259, однак, з даних кабінету замовника позивачу стало відомо, що термін здійснення моніторингу склав з 08.11.2018 по 05.12.2018. Не можливо визначити дату коли складено оскаржуваний висновок, дату підписання, а також дату його оприлюднення.
Висновок не затверджено керівником органу державного фінансового контролю або його заступником. У порушення пунктів 4, 5 частини сьомої статті 7-1 Закону України «Про публічні закупівлі» висновком позивача зобов`язано здійснити заходи щодо усунення виявлених порушень та відповідно до частини восьмої статті 71 Закону оприлюднити відповідну інформацію, в той час як у Законі України «Про публічні закупівлі» стаття 71 взагалі відсутня. Позивач доводить, що висновок є неконкретизованим та необґрунтованим, не містить чітких вимог або рекомендацій щодо способу усунення виявлених під час моніторингу порушень та зміст такого висновку спонукає позивача до самостійного визначення заходів усунення виявлених порушень.
Висновки Верховного Суду
Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що складання додатку до річного плану, із інформацією про заплановане здійснення закупівлі робіт чи послуг не може здійснюватися вже після укладення договору на придбання таких робіт чи послуг, з огляду на те, що укладання договору доводить реалізацію цього плану.
Суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що зміст спірного висновку, який є індивідуально-правовим актом та породжує права і обов`язки для позивача, полягає в тому, щоб “усунути виявлені порушення”, встановлені Держаудитслужбою, не відповідає критеріям, встановленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зазначивши в висновку про необхідність «усунути порушення законодавства в сфері публічних закупівель», відповідач не конкретизував яких саме заходів має вжити позивач, не визначив спосіб усунення виявлених під час моніторингу порушень, що свідчить про його нечіткість та невизначеність.
Суд зазначає, що можливість усунення виявлених порушень прямо залежить від чіткого визначення суб`єктом владних повноважень конкретного заходу (варіанту поведінки), яких слід вжити уповноваженій особі замовника для усунення порушень.
Спонукання позивача самостійно визначити на підставі невизначених норм, які саме заходи слід вжити для усунення виявлених порушень, в свою чергу, може призвести до нового можливого порушення позивачем чинного законодавства. Зазначене є порушенням вимог закону в частині змісту висновку як акту індивідуальної дії. Суд визнає, що зобов`язальний характер вимоги щодо усунення правопорушення свідчить про встановлення цього порушення, так і визначення імперативного обов`язкового способу його усунення.
Суд звертає увагу на те, що відповідач під час моніторингу встановив недотримання позивачем статті 4 Закону, однак норма цієї статті визначає строк, впродовж якого має бути оприлюднений, зокрема, додаток до річного плану, при цьому ця стаття не визначає алгоритм дій щодо затвердження додатку.* Висновок Держаудитслужби не утримує дати затвердження уповноваженою особою додатку до річного плану, що унеможливлює встановлення факту недотримання замовником п’ятиденного строку для оприлюднення додатку з моменту його затвердження. Ці висновки Суду свідчать не на користь суб`єкта владних повноважень та доводять невідповідність мотивів порушення визначеним підставам, та вказують на необґрунтованість спірного висновку, як прийнято без врахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття.
*суд допускає практику затвердження річного плану накопичувальним підсумком
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про невідповідність висновку як акта індивідуальної дії критеріям обґрунтованості та вмотивованості.
АМКУ Особливості ПДВ адміністративна відповідальність аналогічний договір банківська гарантія висновок моніторингу воєнний стан відхилення дискримінаційні вимоги договір про закупівлю договір підряду електрична енергія зміна умов договору зміна ціни зміни до Особливостей зміни до договору кваліфікаційний критерій кваліфікація працівників локалізація моніторинг настанова з визначення вартості будівництва невідповідність оборонні закупівлі оскарження висновку моніторингу оскарження умов очікувана вартість поточний ремонт практика АМКУ предмет закупівлі природний газ проект договору роботи роз'яснення Мінекономіки сертифікат відповідності скарга на умови стаття 17 судова практика тендерна документація технічна специфікація транспортний засіб усунення невідповідностей формальні помилки харчування істотна умова

