Належне виконання договору контрагентом замовника залежить від багатьох факторів. І такі фактори не завжди залежать він виконавця. Приміром, в учасника завжди може виникнути форс-мажорна обставина. Але оскільки в публічних закупівлях мова йде про договори, оплата по яких здійснюється за бюджетні кошти, то на замовника покладається відповідальність за стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання постачальником договору. Це означає, що під час перевірки, аудитори звертають увагу на дії замовника, пов’язані із застосуванням штрафних санкцій до контрагентів. Тобто, якщо замовник у випадку порушення постачальником умов договору не застосує штрафні санкції, то вважається, що бюджет недотримав кошти в розмірі штрафних санкцій, а тому замовник своєю бездіяльністю наніс збитки бюджету. Крім штрафних санкцій, договором може бути додатково передбачено такий механізм як забезпечення виконання договору. Так, відповідно до статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі - Закон), замовник має право вимагати від переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору, якщо внесення такого забезпечення передбачено тендерною документацією або в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі. Очевидно, що механізм забезпечення виконання договору працює таким чином, що спочатку замовник отримує забезпечення, а при наявності певних обставин повертає забезпечення. Нижче перераховано випадки (стаття 27 Закону), коли замовник повертає забезпечення виконання договору, а саме: 1) після виконання переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю; 2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним*; * мабуть малось на увазі визнання за рішенням суду договору недійсним 3) у випадках нікчемності договору про закупівлю*; * п’ять випадків перелічено в статті 43 Закону 4) згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п’яти банківських днів з дня настання зазначених обставин. Як можна здогадатися, якщо замовник поверне забезпечення виконання договору контрагенту без наявності одного з перелічених вище випадків, то це може тлумачитись як нанесення збитків бюджету. Отже, замовники повинні зважено підходити до прийняття рішення про повернення забезпечення виконання договору. Оскільки питання повернення забезпечення врегульовується крім Закону ще й договором, то замовнику доцільно підготувати договір таким чином, щоб не було множинного тлумачення його умов. А краще прописати в договорі механізм забезпечення виконання договору нам допоможе судова практика, яку розглянемо в цій публікації. Позовні вимоги постачальника, якому замовник не повернув забезпечення виконання договору Постачальник (далі – позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до замовника (далі - відповідач) про стягнення забезпечення виконання договору. Так, між сторонами було укладено договір про постачання для державних потреб мастильних засобів, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України), за умовами якого позивач зобов`язався поставити відповідачу обумовлену договором продукцію на загальну суму 4 350 992,40 грн. У забезпечення виконання договору позивач перерахував відповідачеві грошові кошти в розмірі 217 550 грн. На виконання умов договору позивач поставив відповідачеві всю продукцію, яку відповідач отримав без зауважень. Позивач вважає, що виконав повністю умови договору, у зв`язку з чим замовник зобов`язаний повернути позивачеві 217155,66 грн. (217550 грн - 394,34 грн пені за прострочення на 12 днів поставки продукції на суму 32861,44 грн). Заперечення замовника на позовні вимоги та рішення судів Замовник заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив, що за умовами укладеного між сторонами договору позивач мав поставити товар у строк до 30.09.2017 включно, проте своїх зобов`язань позивач у встановлений договором термін належним чином не виконав. Господарський суд міста Києва відмовив повністю в задоволенні позову, а Північний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва. Верховний Суд скасував рішення Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду та передав справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. Аргументи Верховного Суду, на підставі яких було скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанції Верховний Суд у своїй постанові зазначив, що суди, встановивши повне виконання сторонами своїх зобов`язань за договором поставки, зокрема позивача щодо поставки продукції в повному обсязі, дійшли передчасних висновків щодо наявності у відповідача права не повертати спірну суму забезпечення виконання договору, сплачену позивачем, пославшись на прострочення останнім терміну поставки частини продукції на 12 днів. При цьому, суди обох інстанцій не звернули належної уваги на умови зазначеного договору, зокрема п. 7.3.2, яким передбачена відповідальність постачальника за порушення строків поставки. Суди залишили поза увагою і те що, іншої відповідальності за порушення постачальником, строків поставки продукції, а ніж визначена у п. 7.3.2, вказаним договором поставки та додатками до нього, сторони не передбачили. Умови договору щодо повернення забезпечення виконання договору Відповідно до укладеного між сторонами договору: замовник зобов`язався повернути постачальнику забезпечення виконання договору не пізніше 5-ти банківських днів після документального підтвердження належного виконання договірних зобов`язань за якістю та кількістю; підставою для повернення забезпечення виконання договору є виконання всіх умов договору у визначені строки (терміни); якщо будуть мати місце порушення щодо виконання умов цього договору, та/або буде здійснено постачання продукції неналежної якості, забезпечення виконання договору не повертається. Виконання договору постачальником та штрафні санкції Додатком до договору «Рознарядка» сторони погодили умови поставки продукції, відповідно до якої, позивач зобов`язався поставити відповідачу моторну оливу до військової частини у строк до 30.09.2017. Сторони визнають, що постачальник поставив продукцію в повному обсязі (кількості), проте прострочив на 12 днів поставку продукції у кількості 1,435 тон на суму 32 861,44 грн до військової частини, що в порівнянні з загальним обсягом та вартістю поставки становить менше 1% від договірних зобов`язань. Замовник отримав продукцію без будь-яких зауважень. Сторони погодили відповідальність постачальника за порушення строків поставки. Так, у постачальника виникає обов`язок сплатити замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості. Сторони не передбачили іншої відповідальності за порушення постачальником строків поставки продукції. Висновки господарського суду першої інстанції, який розглянув справу після її повернення з Верховного Суду Після повернення справи до Господарського суду міста Києва, суд першої інстанції розглянув справу з урахуванням висновків Верховного Суду та виніс рішення, яким задовольнив позов постачальника. Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання. Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Таким чином, чинне цивільне законодавство розрізняє поняття «невиконання зобов`язання» та «неналежне виконання зобов`язання». При цьому, згідно з пунктом 11.1.2 Договору, підставою для повернення забезпечення виконання Договору є виконання виконавцем усіх умов Договору у повному обсязі у визначені строки. Господарський суд звертає увагу учасників справи, що до найбільш важливих загальних принципів права віднесено принцип справедливості, добросовісності і розумності, який згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України визнається загальною засадою цивільного законодавства. У рішенні Конституційного суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначено, що зобов`язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (постанова Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №49/38-09). Суд вважає, що утримання відповідачем спірної суми забезпечення виконання Договору не може розцінюватись як справедливе, добросовісне та розумне. З встановлених судом фактичних обставин справи вбачається, що сторонами були вчинені дії, спрямовані на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання з поставки товару. Зокрема, позивачем було поставлено 100% обумовленої договором продукції. Водночас за прострочення поставки продукції на суму 32861,44 грн відповідач нарахував позивачеві 394,34 грн пені, які позивач відняв від 217550 грн забезпечення виконання договору та просить стягнути з відповідача 217155,66 грн. Враховуючи наведене, з огляду на те, що за умовами Договору грошове забезпечення не повертається саме у випадку невиконання (а не неналежного виконання) умов Договору, доводи відповідача про відсутність підстав для повернення спірної суми є необґрунтованими та судом не приймаються. При цьому суд врахував, що іншої відповідальності за порушення постачальником умов Договору щодо поставки продукції неналежної якості або порушення строків поставки продукції, ніж визначена у п.7.3.1, 7.3.2, вказаним Договором та додатками до нього сторони не передбачили. Важко не погодитись з висновками суду, а тому замовники повинні шукати в рішенні суду відповідь на питання: які ж краще пункти договору варто прописати в договорі? В рамках пошуку відповіді на поставлене питання потрібно пам’ятати: замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю; цивільне законодавство розрізняє поняття «невиконання зобов`язання» та «неналежне виконання зобов`язання; замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п’яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.