Пройшло більше трьох років, як замовники в своїй діяльності керуються змінами до постанови Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2016 р. N 710 «Про ефективне використання державних коштів» (далі – Постанова № 710), а саме постановою від 16 грудня 2020 р. N 1266 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2013 р. N 631 і від 11 жовтня 2016 р. N 710». Змінами до Постанови № 710 було встановлено наступне: головним розпорядникам бюджетних коштів (розпорядникам бюджетних коштів нижчого рівня), суб'єктам господарювання державного сектору економіки з метою прозорого, ефективного та раціонального використання коштів забезпечити: обґрунтування технічних та якісних характеристик предмета закупівлі, розміру бюджетного призначення, очікуваної вартості предмета закупівлі; оприлюднення обґрунтування технічних та якісних характеристик предмета закупівлі, розміру бюджетного призначення, очікуваної вартості предмета закупівлі шляхом розміщення на власному веб-сайті (або на офіційному веб-сайті головного розпорядника бюджетних коштів, суб'єкта управління об'єктами державної власності, що здійснює функції з управління суб'єктом господарювання державного сектору економіки) протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення оголошення про проведення конкурентної процедури закупівель або повідомлення про намір укласти договір про закупівлю за результатами переговорної процедури закупівель. За три роки існування даної норми, практика проведення моніторингу закупівлі показала, що аудитори майже завжди звертаються до замовника з проханням надати пояснення (інформацію та документи), яким чином та на підставі яких документів здійснено обґрунтування технічних та якісних характеристик предмета закупівлі, розміру бюджетного призначення та визначено його очікувану вартість. Також аудитори просять надати посилання на сторінку веб-сайту, на якому розміщено обґрунтування технічних та якісних характеристик предмета закупівлі, розміру бюджетного призначення, очікуваної вартості предмета закупівлі. Після отримання зазначеного запитання, у замовника лише два варіанти дій: дати посилання на сторінку веб-сайту з відповідним обґрунтуванням, або ж дати пояснення чому замовник не повинен надавати посилання на веб-сайт. Якщо з першим варіантом все більш-менш зрозуміло, то другий варіант потребує додаткового дослідження. На основі рішення Львівського окружного адміністративного суду по справі № 380/3320/23 від 19 липня 2023 року проведемо дослідження позиції суду, відповідно до якої дізнаємось, що замовник не завжди зобов’язаний надавати певну інформацію на запит аудиторів. Висновок аудиторів по моніторингу закупівлі пожежних підземних гідрантів Отже, в закупівлі пожежних підземних гідрантів аудитори звертаються до замовника із звичним питанням надати інформацію та відповідні документи на підставі яких замовником здійснено обґрунтування розміру витрат, технічних та якісних характеристик предмету закупівлі та розраховано його очікувану вартість. Як не дивно, замовник відповів, що він не зобов’язаний здійснювати обґрунтування та оприлюднювати розмір витрат, технічних та якісних характеристик предмету закупівлі та розраховувати його очікувану вартість. Така позиція замовника обґрунтовується тим, що він здійснював закупівлю за рахунок власних коштів. Звісно, аудитори не погодились з такою позицією замовника та у висновку щодо моніторингу закупівлі вказали, що під час здійснення моніторингу процедури закупівлі Держаудитслужба звернулась через електронну систему закупівель до замовника з метою отримання, зокрема, інформації та документів на підставі яких замовник обґрунтував розмір витрат, технічних та якісних характеристик предмета закупівлі та визначив його очікувану вартість. Однак замовник на порушення вимог частини п’ятої статті 8 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі – Закон) не надав через електронну систему закупівель інформацію та відповідні документи на підставі яких розрахував розмір витрат, технічних та якісних характеристик предмета закупівлі та визначив його очікувану вартість. Замовники, на яких поширюються вимоги Постанови № 710 Постанова № 710 передбачає, що обґрунтування технічних та якісних характеристик предмета закупівлі, розміру бюджетного призначення, очікуваної вартості предмета закупівлі забезпечується головними розпорядникам бюджетних коштів (розпорядникам бюджетних коштів нижчого рівня). Отже, виходячи із даної норми, вимоги Постанови № 710 поширюються лише на замовників, які є розпорядниками бюджетних коштів. Тобто, те що юридична особа є замовником відповідно до Закону, автоматично не визначає її особою, яка повинна керуватися нормами Постанови № 710. Хто ж відноситься до замовників, які є розпорядниками бюджетних коштів? Згідно пункту 38 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України одержувач бюджетних коштів - суб`єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету. Відповідно до пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань, довгострокових зобов`язань за енергосервісом, довгострокових зобов`язань у рамках державно-приватного партнерства, середньострокових зобов`язань у сфері охорони здоров`я та здійснення витрат бюджету. Відповідно до частини другої статті 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: 1) за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Національне антикорупційне бюро України, Служба безпеки України, Конституційний Суд України, Верховний Суд, вищі спеціалізовані суди, Вища рада правосуддя та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Державна судова адміністрація України, Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників; 2) за бюджетними призначеннями, визначеними рішенням про бюджет Автономної Республіки Крим, - уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників; 3) за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Закупівля, здійснена за рахунок власних коштів замовника Основним аргументом позову замовника про визнання протиправним та скасування висновку про результати моніторингу стало те, що комунальне підприємство здійснювало закупівлю за рахунок коштів від власної господарської діяльності, а, відтак, не може бути головним розпорядником бюджетних коштів (розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня). Крім того, замовник не є суб`єктом господарювання державного сектору економіки, оскільки відповідно до положень статуту підприємства, ст. 63 Господарського кодексу України, є комунальним підприємством, що діє на основі комунальної власності територіальної громади, тобто згідно до статті 24 ГКУ відноситься до комунального сектору економіки. Висновки, викладені в судовому рішенні Перш за все варто відмітити, що на деякі висновки суду не варто орієнтуватися. Приміром, суд робить висновок, що інформація про обґрунтування технічних та якісних характеристик предмета закупівлі, розміру витрат, очікуваної вартості предмета закупівлі розміщується виключно на авторизованому електронному майданчику. При цьому Закон України «Про публічні закупівлі» не передбачає створення замовником власного веб-сайту. Якщо з твердженням суду про відсутність обов’язку замовника створювати власний веб-сайт можна погодитись, то висновок суду розміщати всю інформацію виключно на авторизованому електронному майданчику досить таки сумнівний. При цьому варто звернути увагу, що аудитори під час моніторингу саме даної закупівлі не вимагали від замовника посилання обґрунтування на власному веб-сайті. Суд встановив, що згідно зі статутом комунального підприємства, останнє створене Управлінням комунального господарства міськвиконкому та підпорядковане Департаменту житлового господарства та інфраструктури міської ради (далі - власник), яке є представником власника - територіальної громади і є органом, до сфери якого управління входить комунальне підприємство. Відповідно до пункту 8.2 Статуту для здійснення фінансово-господарської діяльності власник наділяє підприємство статутним фондом у розмірі 2472853434,83 грн., який формується оборотними і необоротними активами. Таким чином, замовник у розрізі норм Господарського кодексу України відноситься до суб`єктів господарювання комунального сектора економіки. Судом встановлено, що відповідно до оголошення про проведення відкритих торгів UА-2022-09-06-003131-а, процедура закупівель проводилась за власні кошти (власний бюджет) комунального підприємства (кошти від господарської діяльності підприємства). Суд наголошує, що замовник є комунальним унітарним підприємством, яке належить міській територіальній громаді в особі міської ради (ст. 78 Господарського кодексу України). Таким чином, комунальне підприємство в даному випадку не є розпорядником бюджетних коштів під час проведення відкритих торгів UА-2022-09-06-003131-а, оскільки проводить відкриті торги за власний бюджет (кошти від господарської діяльності підприємства). Відповідно до статті 22 Господарського кодексу України, суб`єктами господарювання державного сектора економіки є суб`єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб`єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п`ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб`єктів. Отже, замовник не є головним розпорядником бюджетних коштів (розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня), суб`єктом господарювання державного сектору економіки, відтак і не належить до переліку суб`єктів господарювання, на яких розповсюджуються вимоги пункту 41 постанови Кабінету Міністрів України «Про ефективне використання державних коштів» щодо оприлюднення інформації про обґрунтування технічних та якісних характеристик предмета закупівлі на сторінці власного веб-сайту. Суд наголошує, що комунальне підприємство у наданих поясненнях, які опубліковані у відповідь на запит Державної аудиторської служби України, зазначило такі аргументи, проте, відповідачем їх протиправно не взято до уваги. Таким чином, судом встановлено, що комунальним підприємством на вимогу Державної аудиторської служби України надано письмові пояснення в яких належним чином обґрунтовано питання необхідності розрахунку розміру бюджетних призначень, технічних та якісних характеристик предмета закупівлі та визначення його очікуваної вартість, що свідчить про виконання вимоги ч. 5 ст. 8 Закону України «Про публічні закупівлі», а не її порушення. Щодо ненадання саме документів, на підставі яких розраховано розмір бюджетних призначень, суд зазначає, що комунальне підприємство надало обґрунтовані пояснення щодо очікуваної вартості, які не потребують надання додаткових документів. Більш того, суд вважає, що позивачем під час проведення аукціону достатньо було опублікувати річний план, в якому зазначалась очікувана вартість без обґрунтування розміру бюджетних призначень, технічних та якісних характеристик предмета закупівель, оскільки аукціон проводився за власні кошти (власний бюджет) комунального підприємства (кошти від господарської діяльності підприємства). З огляду на зазначене, суд прийшов до висновку, що у замовника - комунального підприємства, яке здійснює закупівлю за власні кошти та не є розпорядником бюджетних коштів, відсутній обов’язок надавати інформацію та відповідні документи на підставі яких замовником здійснено обґрунтування розміру витрат, технічних та якісних характеристик предмету закупівлі та розраховано його очікувану вартість. Однак, замовникам потрібно враховувати недавно запроваджену кримінальну відповідність за ненадання аудиторам витребуваної інформації та зважено підходити у разі прийняття рішення про ненадання чи неповне надання інформації. Детальніше про відповідальність - в публікації Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо усунення суперечностей у караності кримінальних правопорушень.